Веселкова дружба: березня 2014

Міс Весняночка

2-А та 2-Б класи

Кубраченко Єлизавета

2-А клас

Учасниці конкурсної програми

Я, маленька українка,

Вісім років маю,

Про школу і про друзів

Вже багато знаю.

Я - дитя України,

Я – на святі нині,

Буду я старатись ,

Як ніхто на світі.

А моя команда –

Підтримати зможе.

В нашім 2-ім класі

Всі дівчатка гожі.

Гуцал Валерія

2-Б клас

Візитка від учасниць

Конкурс "Серветочка"

Підтримати і розважити присутніх на святі гуморесками

вийшов на сцену Денис Руденко.

Конкурс "Господарочка"

Свої вітання дівчаткам висловили хлопці 2-А та 2-Б класів,

заспівавши пісню "А у неї очі сині..."

Привітання від хлопців

Свої компліменти матусям написала кожна учасниця

Уболівальники

Нагородження учасниць

"Міс Чарівність"

"Міс Фантазія"

Ось такі вони чудові, гарні, стильні та гостинні!

Виховна година

"Іду з дитинства до Тараса"

- Що за свято нині?

- Та Тарасове, Антоне.

- Хто він був для нас?

- Наймиліша всім людина

І найкращая перлина,

Яку має Україна,

Наша славная вкраїна!

Інсценізація "Розмова маленького Тараса з матусею".

Робота в групах розділила творчий колектив другокласників на художників іта четців поетичних та авторських творів

Перегляд презентації "Дитинство Тараса Шевченка"

Літературна гра
"До якого твору малюнок"

Вірш "Сонце заходить, гори чорніють..."

Прозвучали і віші: Зоре моя вечірняя", "Тече вода з-під явора"

Хоче малювати, прагне він до знань,

Та за це багато зазнає знущань.

Нишком він малює статуї в саду,

Вночі пише вірші про свою біду…

Художня виставка дитячих робіт "Вірші Тараса Швченка в малюнках"

Я, маленька українка,

Вісім років маю,

Про Тараса Шевченка

Вже багато знаю.

Він – дитя з-під стріхи,

Він – в подертій свиті,

Він здобув нам славу,

Як ніхто на світі.

А та наша слава

Не вмре,та не загине.

Наш Тарас Шевченко –

Сонце України.

Своїми авторськими віршами про Тараса Шевченка поділилися з присутніми

Михайлик Денис, Миколенко Дмитро та Батуєва Анна

Вірш про Тараса

Шевченкові вірші бабуся читає,
А серце маленьке моє завмирає:
Он в лузі калина, в саду соловейко...
Матуся дитину колише рідненьку...
там дівчинка хлопчику сльози втирає,
А з неба блакитного сонце їм сяє!
Як гарно! Як затишно! Але я знаю,
Що вас вже давно на цім світі немає...
Вже час пролетів... Але впевнений я,
Що всі пам`ятатимуть про Кобзаря.

Михайлик Денис